Наша історія

       1945 рік ! Зруйнована  війною Західна Україна. Її центр – місто Львів. Уряд приймає низку заходів з відбудови і розвитку народного господарства. Величезна увага приділяється відновленню галузі зв’язку, від якої залежить ефективність функціонування народного господарства, а для цього потрібні висококваліфіковані кадри.

Для вирішення цієї проблеми Управління навчальними закладами Радянського Союзу приймає рішення про створення технікуму зв’язку у Львові і 10 квітня 1945 року призначає відповідальним Сорокіна Петра Івановича.

27 травня 1945 року Уряд  видає розпорядження № 8024 про організацію Львівського електротехнікуму зв’язку. Власне з цієї дати і розпочинається історія нашого навчального закладу.

Першим директором стає Якунін Петро Несторович.

Під навчальний корпус виділяються приміщення у центрі Львова по вул. Січових Стрільців, 7, а під гуртожиток будівля на вул. Ярослава Мудрого, 12.

Якунін П.Н. очолює  педагогічний колектив Львівського електротехнікуму зв’язку  до лютого 1946 року. У той час педагогічний колектив навчального закладу нараховує 12 викладачів.

З 1946 по 1952 рік  технікум очолює Індейкін Семен Андрійович.

Перший набір Львівського електротехнікуму зв’язку складався із 111 студентів, котрі навчались у п’яти групах за спеціальностями: «Міжміський телефонний зв’язок» та «Радіофікація».

Перший випуск спеціалістів технікуму відбувся в 1948 році.

З 1952 по 1973 рік колективом технікуму керує Фатуєв Клавдій Іванович. У цей період ведеться будівництво гуртожитку на 630 місць по вулиці Кутузова, 109, а згодом розпочато будівництво навчального і лабораторного корпусів по вулиці Артема,12.

З 1973 по 1976 рік технікум очолює  Гуцалов Євгеній Фоміч. Під його керівництвом було завершено будівництво навчального і лабораторного корпусів та розпочалося їх матеріальне оснащення.

У 1976 році директором Львівського електротехнікуму зв’язку призначається  Свинаренко Сергій Демидович.

Педагогічний колектив навчального закладу, вдосконалюючи зміст і форми навчально-виховного процесу, матеріально-технічну базу, підтримуючи зв’язки з виробництвом, поступово перетворюється в один із найбільших і найкращих технікумів у галузі зв’язку.  У 80-х   роках серед 48 галузевих навчальних закладів Міністерства зв’язку СРСР технікум за підсумками роботи постійно займає перші місця. Він стає потужним навчальним центром з підготовки спеціалістів зв’язку.

З 1993 по 2003 роки навчальний заклад очолює Єнкало Володимир Михайлович.

У цей період  педагогічний колектив технікуму розробляє навчальну документацію і вперше в Україні відкриває спеціальність «Технічне обслуговування та ремонт апаратури зв’язку і оргтехніки».

У 1998 році технікум акредитований як вищий навчальний заклад першого рівня акредитації і отримує ліцензії на підготовку фахівців за напрямом «Телекомунікації», а в 2000 році – ліцензію на підготовку фахівців за спеціальністю «Обслуговування комп’ютерних та інтелектуальних систем і мереж».

У листопаді 2002 року навчальний заклад переходить у підпорядкування Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій як Львівський технікум ДУІКТ. На базі технікуму відкривається навчально-консультаційний пункт із підготовки бакалаврів за заочною формою навчання університету. Створюються умови для наскрізної підготовки фахівців за напрямом «Телекомунікації» : молодший спеціаліст – бакалавр – спеціаліст.

З 1 жовтня 2003 року на посаду директора Львівського технікуму ДУІКТ призначається Дещинський Юрій Леонтійович. Розпочинається нова фаза розвитку навчального закладу.

 У  травні  2004 року технікум  реорганізовується у Львівський коледж Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій.

З червня  2013 року  Львівський коледж входить до Державного університету телекомунікацій  як структурний підрозділ.

З  12 листопада 2018р. Львівський коледж Державного університету телекомунікацій входить до Національного університету “Львівська політехніка” як Коледж телекомунікацій та комп’ютерних технологій  Національного університету “Львівська політехніка”.